Збереження генокоду: памʼять, що тримає націю

Голоси війни, музика памʼяті та мистецтво спротиву. Подія про генокод, який неможливо знищити.

«Збереження генокоду» — памʼять, культура, відповідальність

Ця подія про те, за що стоять наші військові:за право бути собою, памʼятати й передавати далі. Про те, що ми маємо зберегти й підтримати, щоб їхня боротьба мала сенс.

Ця подія відкриває громадську ініціативу та Асоціацію «Збереження генокоду» — культурно-суспільний проєкт, створений Аллою Івченко, присвячений збереженню українського генокоду: культури, цінностей, традицій і внутрішнього ядра нації, за які українці сьогодні платять надзвичайно високу ціну.

Проєкт «Збереження генокоду» започатковано на честь ветерана 36-ї окремої бригади Морської піхоти України Замули Дмитра Віталійовича, зниклого безвісти, як знак памʼяті, гідності та нашої відповідальності перед усіма, хто сьогодні боронить Україну, хто перебуває в полоні, і тими, хто віддав життя за право українського народу жити, памʼятати та зберігати свою культуру.

Ініціатива виникла як відповідь на реальність війни, яка чітко показала: культура є фундаментом національної тяглості. Саме вона формує сенс спротиву, зберігає памʼять і визначає, ким ми є, навіть у часи найбільших втрат.

Серед голосів події — Владислав Стоцький

Український військовий, Герой України, який провів 67 діб в оточенні під безперервними обстрілами. Його свідчення — це прямий, нефільтрований досвід війни: про виживання, внутрішню силу, відповідальність і ціну, яку сьогодні платить український народ за право бути собою. Присутність Владислава Стоцького на події є важливим голосом правди про війну — не з новин, а зсередини подій.

Особливу увагу проєкт приділяє досвіду родин військових.
Серед голосів події Ольга Дяченко, мати зниклого безвісти українського захисника. Її присутність символізує силу очікування, біль і відповідальність суспільства перед тими, хто не повернувся, і тими, хто чекає.

Музичний вимір події

Серед виступів — Olivan, чия творчість доповнює подію емоційним і культурним виміром. Музика стає ще однією формою памʼяті, проживання і збереження.

«Збереження генокоду» — це простір осмислення і дії:

• про культуру як основу безперервності нації;
• про памʼять як форму відповідальності;
• про силу, боротьбу і ціну свободи, яку щодня сплачують українські військові та їхні родини;
• про жіночий, материнський і родинний досвід війни;
• про те, що ми зобовʼязані передати наступним поколінням — мову, традиції, символи, духовний досвід і цінності.

Подія поєднує кілька форматів:

• Виступи та живі свідчення — про війну, культуру, памʼять і відповідальність.
• Музичний і мистецький блок — як емоційна мова памʼяті та збереження ідентичності.
• Практичну взаємодію — спільну дію й дотик до традиції як форму живої памʼяті.

Приходь. Почуй. Долучись.
Це наша памʼять. Наша відповідальність. Наше майбутнє України.